Вторая книга Паралипоменон

Глава 25

1 Амасия взошел на престол, когда ему было двадцать пять лет, и правил в Иерусалиме двадцать девять лет. Имя его матери было Ехоаддан, она была из Иерусалима.

2 Он делал то, что в глазах ГОСПОДА было праведно, но не был он предан Ему всем сердцем.

3 Когда упрочилась его власть, Амасия казнил слуг, которые убили его отца.

4 Но детей их он не тронул, поступив по заповеди ГОСПОДНЕЙ, записанной в книге Закона Моисеева: «Родителей нельзя предавать смерти за их детей, равно и дети не должны нести наказание за вину родителей. Приговорить человека к смертной казни можно лишь за его собственное преступление».

5 Собрал Амасия весь народ и поставил над иудеями и вениаминитянами, по родам их, глав тысяч и глав сотен. Он сделал перепись всех мужчин от двадцати лет и старше и выяснил, что воинов, годных к военной службе, способных носить копье и щит, — триста тысяч человек.

6 Кроме того, царь нанял за сто талантов серебра сто тысяч храбрых воинов из числа израильтян.

7 Но пришел к нему человек Божий и сказал: «Царь! Не бери с собой в бой израильтян, потому что нет ГОСПОДА у Израиля, нет Его у сынов Ефремовых!

8 Иди сам, действуй, сражайся смело, иначе Бог повергнет тебя пред врагом, потому что только Бог решает — спасти или погубить!»

9 Амасия возразил: «А как же сто талантов, что я потратил на израильское войско?» Человек Божий ответил: «ГОСПОДЬ может даровать тебе гораздо больше!»

10 Тогда Амасия уволил со службы воинов, пришедших к нему из страны Ефрема, позволив им вернуться на свою родину. Те разгневались на Иудею и в негодовании отправились восвояси.

11 Амасия, собравшись с духом, повел народ свой в Соляную долину, где уничтожил десять тысяч сынов Сеировых.

12 Еще десять тысяч человек иудеи взяли в плен. Они привели их на вершину горы и сбросили оттуда, и все пленники разбились насмерть.

13 Воины, которых Амасия не взял на войну и отослал обратно, стали нападать на города Иудеи от Самарии до Бет-Хорона. Там они убили три тысячи человек и взяли огромную добычу.

14 Вернувшись с победой над идумеями, Амасия принес с собой сеирских идолов и сделал их своими богами, поклонялся им и воскурял благовония.

15 И ГОСПОДЬ разгневался на Амасию. Он послал к Амасии пророка, чтобы тот сказал царю: «Зачем ты служишь этим богам, которые не смогли спасти от тебя свой народ?»

16 Не успел он договорить, как царь перебил его: «Уж не царским ли советником тебя назначили? Замолчи, иначе поплатишься жизнью!» И пророк замолчал, лишь сказал напоследок: «Знаю, Бог решил погубить тебя, потому ты так и поступаешь и не слушаешь моего совета».

17 Посоветовавшись с приближенными, Амасия, царь Иудеи, отправил вестников к царю израильскому Иоасу, сыну Иоахаза, внуку Иегу, чтобы передать ему: «Выходи! Будем сражаться один на один!»

18 Израильский царь Иоас ответил иудейскому царю Амасии так: «Отправил ливанский терновник гонцов к ливанскому кедру: „Выдай свою дочь за моего сына!“ Да только пробежал по нему ливанский дикий зверь — и растоптал терновник.

19 Ты думаешь, что разбил эдомитян, и сердце твое возгордилось. Лучше сидеть дома в почете, чем навлекать на себя беду! И себя погубишь, и всю Иудею!»

20 Но не послушал его Амасия, ведь Бог попустил отдать иудеев в руки Иоаса за то, что они поклонялись богам Эдома.

21 Иоас, царь израильский, и Амасия, царь Иудеи, сошлись в бою при Бет-Шемеше в Иудее.

22 Иудеи потерпели поражение от израильтян и разбежались по своим шатрам.

23 А самого царя иудейского Амасию, сына Иоаса, внука Иоахаза, пленил в Бет-Шемеше израильский царь Иоас. Потом он привел его в Иерусалим и разрушил городскую стену от Ефремовых ворот и до Угловых ворот протяженностью в четыреста локтей.

24 Он захватил всё серебро, золото и утварь, что хранились в Храме Божьем под охраной Овед-Эдома. Взяв заложников и сокровища дворца, он вернулся в Самарию.

25 Иудейский царь Амасия, сын Иоаса, пережил израильского царя Иоаса, сына Иоахаза, на пятнадцать лет.

26 Что же до прочих деяний Амасии, то не описаны ли они все от первого до последнего в Книге царей Иудеи и Израиля?

27 Когда Амасия отступил от ГОСПОДА, против него составили заговор в Иерусалиме. Он бежал в Лахиш, но за ним послали убийц, и там его убили.

28 Его тело привезли обратно на конях и похоронили с праотцами в Городе Давидовом.

2-а хронiки

Розділ 25

1 У віці двадцяти й п'яти літ зацарював Амація, і двадцять і п'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Єгоаддан, з Єрусалиму.

2 І робив він угодне в Господніх оча́х, тільки не з ці́лим серцем.

3 І сталося, як зміцнилося царство за ним, то він повбивав своїх рабів, що забили царя свого, його батька.

4 А синів їх він не позабивав, як написано в книзі Мойсеєвого Зако́ну, що наказав був Господь, говорячи: „Не помруть батьки за синів, а сини не помруть за батьків, бо кожен за гріх свій помре́“.

5 І зібрав Амація Юду, і поставив їх за домом їхніх батькі́в, за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина; і він перелічив їх від віку двадцяти́ років і вище, і знайшов їх три сотні тисяч ви́браного, здатного до війська, хто тримає ра́тище та великого щита́.

6 І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих воякі́в за сотню талантів срібла.

7 І прийшов до нього Божий чоловік, говорячи: „О ца́рю, нехай не вихо́дить з тобою Ізраїлеве ві́йсько, бо Господь не з Ізраїлем, ні з жодним із синів Єфрема.

8 Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні! Інакше вчи́нить Бог, що ти спіткне́шся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткну́тися“.

9 І сказав Амація до Божого чоловіка: „А що́ робити з тією сотнею талантів, що я дав Ізраїлевому ві́йську?“ А Божий чоловік відказав: „Господь може дати тобі більше від цьо́го!“

10 І відділив Амація їх, те ві́йсько, що прийшло з краю Єфремового, щоб ішло на своє місце. І дуже запали́вся їхній гнів на Юду, і вони вернулися на своє місце в запа́леному гніві.

11 А Амація зміцни́вся, і попровадив свій наро́д, і пішов до Соляної долини, і побив десять тисяч Сеїрових синів,

12 а десять тисяч живих узяли́ Юдині сини до неволі. І привели́ їх на верхі́в'я скелі, і поскида́ли їх з верхі́в'я тієї скелі, — і всі вони позабивалися.

13 А люди того ві́йська, що Амація вернув, щоб не йшли з ним на війну, розси́палися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону, і повбива́ли з них три тисячі, і пограбували велику здо́бич.

14 І сталося по то́му, як прийшов Амація, побивши едо́млян, то він приніс богів Сеїрових синів, і поставив їх собі за богів, і перед ними вклоня́вся, і їм кадив.

15 І запали́вся Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому́: „На́що ти звертався до богі́в цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки?“

16 І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: „Чи я поставив тебе за царевого дора́дника? Перестань собі, нащо вбивати тебе?“ І перестав той пророк, але сказав: „Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради“.

17 І радився Амація, цар Юдин, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: „Іди но, поміряємось!“

18 І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: „Терни́на, що на Лива́ні, послала до кедри́ни, що на Ливані, кажучи: Дай но дочку́ свою́ моєму синові за жінку! Та перейшла польова́ звірина́, що на Ливані, і витоптала ту терни́ну.

19 Ти сказав: Ось побив ти Едома, і підне́сло тебе серце твоє, щоб пиша́тися. Тепер сиди ж у своєму домі. На́що будеш дрочи́тися зо злом, і впадеш ти та Юда з тобою?“

20 Та не послухався Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх у руку ворога, бо зверта́лися вони до едо́мських богів.

21 І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і зустрі́лися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші.

22 І був побитий Юда перед Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого́.

23 А Йоаш, цар Ізраїлів, схопи́в Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Єгоахаза, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зробив пролі́м в єрусалиському мурі, від Єфремової брами аж до брами Нарі́жної, чотири сотні ліктів.

24 І забрав він усе золото й срібло, та ввесь по́суд, що знахо́дився в Божому домі в Овед-Едома, та ска́рби царевого дому, та закла́дників, і вернувся в Самарію.

25 І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ.

26 А решта діл Амації, перші та останні, ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.

27 А від ча́су, коли Амація відступив від Господа, то склали на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, — і вбили його там.

28 І пове́зли його на ко́нях, і поховали його з батька́ми його в Давидовому Місті.

Вторая книга Паралипоменон

Глава 25

2-а хронiки

Розділ 25

1 Амасия взошел на престол, когда ему было двадцать пять лет, и правил в Иерусалиме двадцать девять лет. Имя его матери было Ехоаддан, она была из Иерусалима.

1 У віці двадцяти й п'яти літ зацарював Амація, і двадцять і п'ять літ царював він в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Єгоаддан, з Єрусалиму.

2 Он делал то, что в глазах ГОСПОДА было праведно, но не был он предан Ему всем сердцем.

2 І робив він угодне в Господніх оча́х, тільки не з ці́лим серцем.

3 Когда упрочилась его власть, Амасия казнил слуг, которые убили его отца.

3 І сталося, як зміцнилося царство за ним, то він повбивав своїх рабів, що забили царя свого, його батька.

4 Но детей их он не тронул, поступив по заповеди ГОСПОДНЕЙ, записанной в книге Закона Моисеева: «Родителей нельзя предавать смерти за их детей, равно и дети не должны нести наказание за вину родителей. Приговорить человека к смертной казни можно лишь за его собственное преступление».

4 А синів їх він не позабивав, як написано в книзі Мойсеєвого Зако́ну, що наказав був Господь, говорячи: „Не помруть батьки за синів, а сини не помруть за батьків, бо кожен за гріх свій помре́“.

5 Собрал Амасия весь народ и поставил над иудеями и вениаминитянами, по родам их, глав тысяч и глав сотен. Он сделал перепись всех мужчин от двадцати лет и старше и выяснил, что воинов, годных к военной службе, способных носить копье и щит, — триста тысяч человек.

5 І зібрав Амація Юду, і поставив їх за домом їхніх батькі́в, за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина; і він перелічив їх від віку двадцяти́ років і вище, і знайшов їх три сотні тисяч ви́браного, здатного до війська, хто тримає ра́тище та великого щита́.

6 Кроме того, царь нанял за сто талантов серебра сто тысяч храбрых воинов из числа израильтян.

6 І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих воякі́в за сотню талантів срібла.

7 Но пришел к нему человек Божий и сказал: «Царь! Не бери с собой в бой израильтян, потому что нет ГОСПОДА у Израиля, нет Его у сынов Ефремовых!

7 І прийшов до нього Божий чоловік, говорячи: „О ца́рю, нехай не вихо́дить з тобою Ізраїлеве ві́йсько, бо Господь не з Ізраїлем, ні з жодним із синів Єфрема.

8 Иди сам, действуй, сражайся смело, иначе Бог повергнет тебя пред врагом, потому что только Бог решает — спасти или погубить!»

8 Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні! Інакше вчи́нить Бог, що ти спіткне́шся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткну́тися“.

9 Амасия возразил: «А как же сто талантов, что я потратил на израильское войско?» Человек Божий ответил: «ГОСПОДЬ может даровать тебе гораздо больше!»

9 І сказав Амація до Божого чоловіка: „А що́ робити з тією сотнею талантів, що я дав Ізраїлевому ві́йську?“ А Божий чоловік відказав: „Господь може дати тобі більше від цьо́го!“

10 Тогда Амасия уволил со службы воинов, пришедших к нему из страны Ефрема, позволив им вернуться на свою родину. Те разгневались на Иудею и в негодовании отправились восвояси.

10 І відділив Амація їх, те ві́йсько, що прийшло з краю Єфремового, щоб ішло на своє місце. І дуже запали́вся їхній гнів на Юду, і вони вернулися на своє місце в запа́леному гніві.

11 Амасия, собравшись с духом, повел народ свой в Соляную долину, где уничтожил десять тысяч сынов Сеировых.

11 А Амація зміцни́вся, і попровадив свій наро́д, і пішов до Соляної долини, і побив десять тисяч Сеїрових синів,

12 Еще десять тысяч человек иудеи взяли в плен. Они привели их на вершину горы и сбросили оттуда, и все пленники разбились насмерть.

12 а десять тисяч живих узяли́ Юдині сини до неволі. І привели́ їх на верхі́в'я скелі, і поскида́ли їх з верхі́в'я тієї скелі, — і всі вони позабивалися.

13 Воины, которых Амасия не взял на войну и отослал обратно, стали нападать на города Иудеи от Самарии до Бет-Хорона. Там они убили три тысячи человек и взяли огромную добычу.

13 А люди того ві́йська, що Амація вернув, щоб не йшли з ним на війну, розси́палися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону, і повбива́ли з них три тисячі, і пограбували велику здо́бич.

14 Вернувшись с победой над идумеями, Амасия принес с собой сеирских идолов и сделал их своими богами, поклонялся им и воскурял благовония.

14 І сталося по то́му, як прийшов Амація, побивши едо́млян, то він приніс богів Сеїрових синів, і поставив їх собі за богів, і перед ними вклоня́вся, і їм кадив.

15 И ГОСПОДЬ разгневался на Амасию. Он послал к Амасии пророка, чтобы тот сказал царю: «Зачем ты служишь этим богам, которые не смогли спасти от тебя свой народ?»

15 І запали́вся Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому́: „На́що ти звертався до богі́в цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки?“

16 Не успел он договорить, как царь перебил его: «Уж не царским ли советником тебя назначили? Замолчи, иначе поплатишься жизнью!» И пророк замолчал, лишь сказал напоследок: «Знаю, Бог решил погубить тебя, потому ты так и поступаешь и не слушаешь моего совета».

16 І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: „Чи я поставив тебе за царевого дора́дника? Перестань собі, нащо вбивати тебе?“ І перестав той пророк, але сказав: „Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради“.

17 Посоветовавшись с приближенными, Амасия, царь Иудеи, отправил вестников к царю израильскому Иоасу, сыну Иоахаза, внуку Иегу, чтобы передать ему: «Выходи! Будем сражаться один на один!»

17 І радився Амація, цар Юдин, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: „Іди но, поміряємось!“

18 Израильский царь Иоас ответил иудейскому царю Амасии так: «Отправил ливанский терновник гонцов к ливанскому кедру: „Выдай свою дочь за моего сына!“ Да только пробежал по нему ливанский дикий зверь — и растоптал терновник.

18 І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: „Терни́на, що на Лива́ні, послала до кедри́ни, що на Ливані, кажучи: Дай но дочку́ свою́ моєму синові за жінку! Та перейшла польова́ звірина́, що на Ливані, і витоптала ту терни́ну.

19 Ты думаешь, что разбил эдомитян, и сердце твое возгордилось. Лучше сидеть дома в почете, чем навлекать на себя беду! И себя погубишь, и всю Иудею!»

19 Ти сказав: Ось побив ти Едома, і підне́сло тебе серце твоє, щоб пиша́тися. Тепер сиди ж у своєму домі. На́що будеш дрочи́тися зо злом, і впадеш ти та Юда з тобою?“

20 Но не послушал его Амасия, ведь Бог попустил отдать иудеев в руки Иоаса за то, что они поклонялись богам Эдома.

20 Та не послухався Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх у руку ворога, бо зверта́лися вони до едо́мських богів.

21 Иоас, царь израильский, и Амасия, царь Иудеи, сошлись в бою при Бет-Шемеше в Иудее.

21 І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і зустрі́лися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші.

22 Иудеи потерпели поражение от израильтян и разбежались по своим шатрам.

22 І був побитий Юда перед Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого́.

23 А самого царя иудейского Амасию, сына Иоаса, внука Иоахаза, пленил в Бет-Шемеше израильский царь Иоас. Потом он привел его в Иерусалим и разрушил городскую стену от Ефремовых ворот и до Угловых ворот протяженностью в четыреста локтей.

23 А Йоаш, цар Ізраїлів, схопи́в Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Єгоахаза, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зробив пролі́м в єрусалиському мурі, від Єфремової брами аж до брами Нарі́жної, чотири сотні ліктів.

24 Он захватил всё серебро, золото и утварь, что хранились в Храме Божьем под охраной Овед-Эдома. Взяв заложников и сокровища дворца, он вернулся в Самарию.

24 І забрав він усе золото й срібло, та ввесь по́суд, що знахо́дився в Божому домі в Овед-Едома, та ска́рби царевого дому, та закла́дників, і вернувся в Самарію.

25 Иудейский царь Амасия, сын Иоаса, пережил израильского царя Иоаса, сына Иоахаза, на пятнадцать лет.

25 І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ.

26 Что же до прочих деяний Амасии, то не описаны ли они все от первого до последнего в Книге царей Иудеи и Израиля?

26 А решта діл Амації, перші та останні, ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.

27 Когда Амасия отступил от ГОСПОДА, против него составили заговор в Иерусалиме. Он бежал в Лахиш, но за ним послали убийц, и там его убили.

27 А від ча́су, коли Амація відступив від Господа, то склали на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, — і вбили його там.

28 Его тело привезли обратно на конях и похоронили с праотцами в Городе Давидовом.

28 І пове́зли його на ко́нях, і поховали його з батька́ми його в Давидовому Місті.

1.0x